Адаптивна система основного обробітку ґрунту під сою

Abstract

Представлено результати досліджень впливу тривалого застосування різних систем основного обробітку ґрунту та удобрення на урожайність і економічну ефективність виробництва сої. Метою досліджень було вивчення впливу систем основного обробітку ґрунту та удобрення на урожайність сої. Дослідження проводили в 4-пільній сівозміні (2009–2018 рр.) де висівали: сою, ячмінь ярий, гірчицю білу, пшеницю озиму. Агротехніка вирощування культур – загальноприйнята для зони Лісостепу. Дози добрив під сою були такими: за традиційної системи удобрення (мінеральної, фон 1) – N60Р60К60, за нової системи (органо-мінеральної, фон 2) – солома попередника (пшениці озимої) + N10/т соломи + N30Р30К30. Ґрунт – чорнозем опідзолений, середньосуглинковий. Уміст гумусу – 2,62–3,12 %, загального азоту – 0,150–0,163 %, рухомих фосфору – 12,5–19,6 і калію – 6,5–7,2 мг на 100 г ґрунту, рН (сольове) – 6,0–6,5. Розміщення ділянок – систематичне. Облікова площа ділянки – 40 м2, повторність досліду – чотириразова. На обох фонах удобрення найвищу та однакову урожайність забезпечила полицева система (контроль) основного обробітку ґрунту: 2,06 т/га на фоні мінерального удобрення і 2,02 т/га – органо-мінерального. Найближчою до полицевої на обох фонах виявилася чизельна система зі зниженням урожайності на мінеральному фоні на 3 %, та 2 % на органо-мінеральному. За інших безполицевих систем на обох фонах виявлено істотне зниження урожайності до контролю. За показниками економічної ефективності та урожайності сої чизельну систему на фоні органо-мінерального удобрення із залишенням соломи попередника + N10 на тонну соломи та внесенням мінерального добрива в дозі N30Р30К30. можна вважати перспективною та найбільш адаптованою до виробництва за погодно-кліматичних умов останніх років.

Keywords

• соя
• обробіток
• адаптивна система
• удобрення
• ґрунт