Духовні та культурно-філософські витоки Реформації

Abstract

У статті висвітлено питання визрівання Реформаційного руху в Середньовіччі із двох чинників – кризи пізньосередньовічного католицизму та високих набутків ренесансного гуманізму. Твердження аргументовано термінологічною схожістю понять «Ренесанс» («Відродження») та «Реформація» як повернення до античної культури в Ренесансі та до апостольських часів Католицької Церкви в Реформації. Тож Ренесанс і Реформація одночасно й неухильно визріли в надрах Середньовіччя, проте їх конкретні результати – гуманізм і церковна реформа – проявилися у різних часових рамках. Зроблено висновок, що ренесансний культурний і реформаційний релігійний рухи формували різні погляди на вихід із пізньосередньовічної духовної та інституційної кризи й неминуче прийшли до конфлікту сповідуваних цінностей. Тож реформаційна теологія та конфесіоналізація виросли на запереченні ренесансного гуманізму не у меншій мірі, ніж на антиклерикальній боротьбі.

Keywords

• Реформація
• Відродження
• Католицька Церква
• криза католицизму
• ренесансний гуманізм
• доктрина протестантизму