Міфопоетична образність категорій та космологічність гімнографії у давньоруській культурі

Abstract

Історично міф виникає як спроба побудови на інтуїтивно-образному рівні сприйняття цілісної картини світобудови, здатної узагальнити емпіричний досвід і доповнити (з допомогою розумовозорових спекуляцій) його обмеженість. Таким чином, міф – це те, що з’являється в дописемних суспільствах: перекази про першопредків, богів, духів і героїв. Міфологічний комплекс, що набуває в обрядах синкретичних візуально-вербальних форм, виступає як специфічний спосіб систематизації знань про оточуючий світ. Під міфопоетикою трактується цілий комплекс понять («міфологема», «архетип», «поетичний космос» або система міфів), а також особливий тип мислення (міфомислення) і ритуал. Щодо гімнографії (хвалебна пісня), то це загальна назва поетичних творів, пов’язаних із християнським богослужінням. Історія слов’янської гімнографії починається з перекладів, здійснених Кирилом і Мефодієм у другій половині ІХ ст. Твори гімнографії входили у різні збірники: тріоди, мінеї, молитовники, Часослов, Требник. У гімнографічних текстах знайшли також своє вираження «космологічні» уявлення християнських піснописців. Парадигматична будова текстів відображала цілісну символічну концепцію світобудови і місце людини в ній.

Keywords

• культура
• міфопоетика
• гімнографія
• світогляд
• світобудова
• ставрографія