ГЕНДЕРНА ТА ВІКОВА СУБ'ЄКТНІСТЬ ФОЛЬКЛОРНОГО ТЕКСТОТВОРЕННЯ: ДО ПРОБЛЕМИ ЖАНРОВОГО ПАРАМЕТРУВАННЯ
Abstract
Присвячено вивченню гендерної та вікової суб'єктності як ідентифікатора жанрового параметрування в межах святочно-ігрового текстового простору українського фольклору. Ураховуючи попередні теоретичні напрацювання з проблематики, авторки статті долучають до фольклористичного дискурсу маловідомі дані, які увиразнюють умови переходу обрядового фольклору в царину ігрових культурних практик. У межах статті об'єктивується трирівнева ініціальна структура А. ван Геннепа, а аналіз обрядового фольклору українців доводить, що входження у святочний період, його кульмінація та повернення у профанний буттєвий хронотоп регламентує певний обрядовий комплекс, з увиразненою поведінковою стереотипією актантів обрядових практик. Авторки також зауважують на природі жанрових модифікацій, спричинених часовими змінами функціональної парадигматики, десакралізацією традиційних смислів, відступом від гендерних і віковихстандартів щодо ретрансляторів тексту, наслідком чого є зміна жанру фольклорного тексту. Дослідниці констатують тенденцію до зміщення значного масиву обрядових практик і календарного, і буттєвого фольклору в зону активності дитячої ігрової суб'єктності; тенденцію до поступової втрати початкової сакральної функції синкретичного тексту, відступу від гендерних і вікових стандартів актантів обрядових практик, невибіркового ставлення до часопросторових параметрів актуалізації обрядового тексту; симулякризація обрядового реманенту. Наявність цих ознак дозволяє авторкам праці констатувати перехід: обряд / ритуал → гра. Авторки активно застосовують терміносполуку "святочно-ігровий текстовий простір українського фольклору", оскільки обстоюють широке предметне поле фольклористики як базової галузі гуманітарних знань, як особливої динамічної художньої системи, конститутивними категоріями якої є: суб'єктність етносу, соціуму, індивіда; семіотика змісту; трансмісія традиційного смислу; наративність тексту.
