Українське Pелігієзнавство (Sep 2020)
Православна церква України на перетині суспільних наративів: конфлікт інтерпретацій
Abstract
У статті з’ясовується смисловий потенціал суспільних наративів, пов’язаних зі створенням і конституюванням Православної церкви України, що зумовило конфлікт інтерпретацій, позначений суперечливим тлумаченням та відмінністю смислів, котрі застосовуються у різних контекстах. Наратив упорядковує події в певній часовій послідовності, акумулює і транслює смисли, індивідуальний та суспільний досвід. Наявність смислів в інтерпретації наративу залежить від ракурсу, горизонтів тлумачення і здатності суб’єкта до аналізу інформації та його коректного застосування. Суспільний наратив акумулює сукупність розповідей, повідомлень, які мають фрагментарний та невпорядкований характер, конструює узгоджений сюжет, спрямований на пошук та визначення сенсів, формування суспільного дискурсу. Суспільні наративи матеріалізовані в соціальних структурах, орієнтаціях, очікуваннях, стереотипах своїх носіїв завдяки повсякденній модифікації у вигляді простих образів, настанов, принципів. Оскільки кожен суспільний наратив претендує на винятковість і правильність свого варіанту розуміння подій, неминучим є зіткнення наративів та їх інтерпретацій. Масштабна подія зумовлює модифікацію соціальних структур, стандартів, критеріїв оцінки, супроводжується трансформацією повсякденності, виявляє глибинні ментальні пласти, відкриває нові перспективи. Неординарна подія, що ознаменувалася створенням Православної церкви України, супроводжуються діаметрально протилежними оцінками з боку духовенства, віруючих, політиків, експертів – від твердження про автокефалію як єдину можливість досягти єдності й визнання українського православ’я до обгрунтування політичного підтексту створення нової релігійної організації. Церковні кола в особі представників Української православної церкви Московського патріархату заявляють про втручання держави у внутрішні справи Церкви. Конституювання Православної церкви України відбувається в умовах протистояння двох суспільних наративів – «українського світу» і «русского мира». Суспільний наратив «український світ» розгортається на основі вкорінених у національний грунт цінностей, натомість суспільний наратив «русский мир» заперечує існування української нації та української держави. Під патронатом Російської православної церкви виразником ідей «русского мира» є Українська православна церква Московського патріархату, яка закріплює у свідомості віруючих ідеологеми про «спільне походження українського і російського народів», «спільну хрещенську купіль», «єдність історичного простору Святої Русі», «самобутність східнослов’янської православної цивілізації». Українська православна церква Московського патріархату не підтримала рішення патріарха Варфоломія про надання автокефалії Православній церкві України. Митрополит Онуфрій не дав благословення ієрархам на участь в Об’єднавчому соборі, який названий «неканонічними зборами розкольницьких угруповань». Українська православна церква Московського патріархату, на думку її предстоятеля, де-факто має автокефалію, тому є єдиною канонічною помісною православною церквою в Україні. В умовах протиборства суспільних наративів Православна церква України, поряд із задоволенням духовних потреб віруючих, сприяє становленню національної ідентичності, формуванню світоглядної матриці, яка визначатиме бачення майбутнього розвитку країни.
Keywords
