Idei (Dec 2013)
Переклад та інтерпретація Д. Овсянико-Куликовским гімну Рігведи Х. 129.
Abstract
Один з найвідоміших гімнів Рігведи Х. 129 в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. потрапив у поле зору українських інтелектуалів. Його перекладали як на українську мову (Леся Українка, П. Ріттер, М. Калинович), так і на російську (Д. Овсянико-Куликовський, М. Калинович). Першим, хто звернувся до гімну Х. 129 в Україні, був Дмитро Овсянико-Куликовський (1853-1920). У статті розглядається поетичний і прозовий варіанти перекладу відомого ведійського гімну Рігведа самхіти Х. 129, а також його інтерпретація харківським профессором-індологом Д. Овсянико-Куликовским. Зміст перекладу Овсянико-Куликовського поміщається в індологічний контекст як інших існуючих перекладів даного гімну, так і дослідницької літератури ХІХ - ХХ ст. Поряд з іншими індологами (напр., А. Макдонелл, Ф. М. Мюллер, С. Радхакришнан, С. Дасгупта, М. Хіріянна), Д. Овсянико-Куликовський також відносить 129 гімн Х мандали Рігведи до філософських текстів. Особливу увагу в статті приділяється можливій назві гімну та існуючим варіантам перекладу понять «асат» і «сат», що зустрічаються в ведийському тексті. Те, що Д. Овсянико-Куликовський залишає гімн без назви, зближує його з індійською традицією. Варіанти ж перекладу «асат» і «сат» як "не-суще» і «суще», а не як "не-буття» і «Буття», запропоновані харківським індологом в прозовому варіанті перекладу гімну Х. 129, ми відносимо до його вдалого і перспективного перекладацького рішення.
