Хірургія дитячого віку (Dec 2022)
Ультрасонографія у діагностиці гіпертрофічного пілоростенозу в дітей: переваги та «підводні камені»
Abstract
Гіпертрофічний пілоростеноз (ГПС) у новонароджених є одним із найчастіших факторів блювання, який потребує хірургічного втручання. Упродовж багатьох років рентгенологічне обстеження було основним методом для підтвердження діагнозу ГПС, проте після перших повідомлень про можливості ультрасонографії (УСГ) у діагностуванні цієї патології метод набув значного поширення в клінічній практиці. Мета - узагальнити власний досвід використання УСГ для діагностики ГПС; визначити переваги і недоліки цього методу обстеження. Матеріали та методи. Дослідження ґрунтувалося на результатах УСГ 93 пацієнтів із ГПС та 27 дітей з діагнозом пілороспазм, які перебували на обстеженні та лікуванні в КНП ЛОР Львівської обласної дитячої клінічної лікарні «ОХМАТДИТ» упродовж 2009-2020 рр. При УСГ визначено товщину пілоричного м’яза, довжину, передньо-задній розмір і діаметр просвіту пілоричного каналу. Статистичне опрацювання результатів дослідження проведено з використанням програми «StatPlus: mac, AnalystSoft Inc.» (version v8). Результати. Товщина пілоричного м’яза та довжина пілоричного каналу є основними критеріями підтвердження/виключення діагнозу ГПС. У визначенні товщини пілоричного м’яза слід пам’ятати, що тангенціальне положення датчика та скорочення м’яза можуть зумовити псевдостовщення. За результатами нашого дослідження, товщина пілоричного м’яза при ГПС становила 6,4±0,3 мм (межі коливань - 3-10 мм) і не корелювала ні з тривалістю захворювання (р=0,364), ні з віком дитини (р=0,534). При пілороспазмі, який клінічно може симулювати ГПС, товщина пілоричного м’яза становила 3,02±0,1 мм, що достовірно менше порівняно в немовлят із ГПС (t-критерій Стьюдента - 1,983; р=0,0000). Довжина пілоричного каналу за наявності ГПС становила 22,9±0,6 мм (межі коливань - 16-32 мм), що достовірно відрізнялося від показників при пілороспазмі - 15,8±0,5 мм (t-критерій Стьюдента - 1,998; р=0,0000). Це був єдиний показник, який чітко корелював із віком дитини (р=0,004) і тривалістю захворювання (р=0,006). Діаметр просвіту і передньо-задній розмір пілоричного каналу також статистично відрізнялися від показників у дітей із пілороспазмом. За результатами ROC-аналізу, найкращими маркерами для підтвердження діагнозу ГПС є товщина пілоричного м’яза, довжина і передньо-задній розмір пілоричного каналу, тоді як діаметр отвору виявляє посередню прогностичну значущість. Висновки. Ультрасонографічне обстеження дає змогу з високим ступенем достовірності встановити діагноз ГПС у новонароджених. Лікар, який проводить УСГ у дитини з підозрою на пілоростеноз, повинен орієнтуватись у розмірах незміненого пілоричного каналу і при його гіпертрофії пам’ятати про «підводні камені» в обстеженні та знати шляхи їх подолання. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом усіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Keywords
