Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Jan 2024)

Юридичний погляд на концепції оптимальних моделей державно-приватного партнерства в секторі безпеки України

  • Yu. V. Mekh

DOI
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2023.80.1.77
Journal volume & issue
Vol. 1, no. 80

Abstract

Read online

Статтю присвячено дослідженню державно-приватного партнерства у секторі безпеки України. Встановлено, що державно-приватне партнерство є найвищою формою взаємодії (співпраці) держави та суспільства, що характеризується залученням та обміном ресурсами, які надаються недержавним сектором з метою підвищення інновацій та ефективності в державному секторі, а також розвитку окремих сфер. Зазначено, що незважаючи на те, що Законом України «Про державно-приватне партнерство» сектор безпеки не виокремлено як сферу, в межах якої можлива взаємодія держави та суспільства, аналіз чинного законодавства у оборонній сфері та щоденної практики свідчить про те, що сектор безпеки є окремою сферою втілення державно-приватного партнерства. Конкретизовано, що а) безпека держави є благом, яке необхідне для належного повноцінного функціонування суспільства; б) сфера безпеки держави сприяє забезпеченню публічного інтересу, що обумовлює необхідність належної взаємодії приватного та державного секторів; в) сфера безпеки, у межах якої втілюється державно-приватне партнерство, включає кібербезпеку, громадську безпеку, захист об’єктів критичної інфраструктури, безпеку кордону та територіальної цілісності України тощо. Встановлено, що дослідження моделей державно-приватного партнерства неможливо без врахування досвіду Сполучених Штатів Америки (англо-американська правова система) та Європейського Союзу (романо-германська правова система). Підсумовано, що найбільш оптимальними моделями державно-приватного партнерства у секторі безпеки для України є 1) реалізація пріоритетних проектів у сфері інфраструктури місцевого та державного значення через тендерну процедуру (практика Сполучених Штатів Америки); 2) залучення державних активів приватними компаніями, що дає змогу реалізувати чимало спільних проектів у сфері безпеки (практика Європейського Союзу); 3) укладення контрактів на управління і експлуатацію (Європейського Союзу); 4) укладення договорів концесії.

Keywords