Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Sep 2024)
Кримінально-правова охорона приватного життя людини в контексті негативного та позитивного обов’язку держави
Abstract
В статті з’ясовується питання значення виконання державою Україною негативного та позитивного обов’язку щодо забезпечення належної реалізації, невтручання та захисту права особи на недоторканність приватного життя для його кримінально-правової охорони. Акцентовано на важливості для кожної держави, яка є учасницею Європейської конвенції з прав людини, формувати національну кримінально-правову політику в сфері криміналізації суспільно-небезпечних посягань на приватне життя людини в контексті дотримання положень ст. 8 Європейської конвенції. Розкрито поняття та зміст негативного та позитивного обов’язку держави в цій сфері. Проаналізовано доктринальні підходи щодо розуміння значення правових позиції ЄСПЛ, сформованих як результат легального тлумачення положень Європейської конвенції, як джерела кримінального права та кримінально-правової політики України. Розвинуто позицію, що такі правові позиції не є джерелом кримінального законодавства. Зроблено висновок, що положення Конвенції щодо забезпечення поваги на недоторканність приватного життя людини, розтлумачені ЄСПЛ в рішеннях (незалежно чи щодо України чи будь якої іншої держави-учасниці Конвенції) можуть визнаватися підставами криміналізації у вузькому розумінні, яке не включає пеналізації. Сформованість в правових позиціях ЄСПЛ двох основних підходів щодо розуміння «права на повагу до приватного життя особи», що передбачено в ст. 8, а саме як обов’язку держави не втручатися у приватну сферу людини (негативне зобов’язання) та як обов’язку здійснення державою активних дій щодо захисту цього права (позитивне зобов’язання) фактично об’єднує право на невтручання з боку держави в приватне життя людини та право на повагу, яке реалізується через створення дієвих механізмів захисту права приватності як з боку державних органів, так і приватних осіб. Таким чином необхідність виконання негативних та позитивних обов’язків держави щодо дотримання ст. 8 Європейської конвенції виступає вагомим фактором соціальної обумовленості кримінально-правової охорони поваги до приватного та сімейного життя людини в контексті.
Keywords
