Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Nov 2024)
Нормативно-правове забезпечення проведення земської реформи та реорганізація адміністративної системи Підкарпатської Русі (Закарпаття) у 1927–1938 роках
Abstract
У статті проаналізовано нормативно-правове забезпечення проведення земської реформи та реорганізацію адміністративної системи Підкарпатської Русі (Закарпаття) у 1927–1938 роках. Констатовано, що головною суттю реформи 1927 р. на території краю, як і у всій ЧСР, було встановлення земського управління з одночасним введенням нового адміністративно-територіального устрою. Земські управи перебрали на себе внутрішнє управління, яке до цього забезпечували цивільні управління комітатних управ. Проаналізовано модель формування та порядок функціонування окружної управи на чолі з земським президентом, його взаємовідносини з земським представництвом, порядок скликання останнього, строк повноважень, сферу компетенції, а також порядок розпуску обраних органів земського представництва. Розкрито порядок обрання, склад та спосіб функціонування земського комітету та земських комісій. Проаналізовано діяльність, сферу компетенції та порядок взаємодії окружних адміністрацій, окружних представництв та окружних комітетів, порядок призначення, звільнення їх керівників та взаємодію останніх з колегіальними органами. Подано аналіз закону № 172/1937 «Про тимчасове регулювання правового статусу губернатора Підкарпатської Русі», в якому розкрито його правовий статус, класичні та нові повноваження губернатора щодо земського представництва і земських комітетів. Доводиться, що не дивлячись на фактичне підвищення статусу губернатора, він і надалі зберігав статус репрезентативного органу, який зберіг і переніс з Генерального статуту. Таким чином, губернатор не був самостійним у прийнятті рішень, а повністю залежав від центральної влади. Проаналізовано модель взаємовідносин між губернатором та віце-губернатором. Розкрито порядок утворення, сферу компетенції, місце осідку Губерніальної ради як дорадчого зібрання губернатора та органу, що представляв централізацію державного управління на Підкарпатській Русі (Закарпатті). Доводиться, що вказаний закон, який мав стати першим кроком до реальної автономії краю, став поєднанням існуючої внутрішньої централізованої структури та автономістських ідей, а точніше їх заміною. Зроблено відповідні висновки про те, що політичне керівництво Чехословаччини на протязі 1927–1938 років не змогло або не захотіло в законний спосіб реалізувати норми Конституції ЧСР щодо надання автономії Підкарпатській Русі (Закарпаттю).
Keywords
