ПРОСТОРОВО-ЯКІСНІ ПІДХОДИ ДО ЕКСПЛУАТАЦІЇ РЕСУРСІВ ПОЛЬОВОЇ МИСЛИВСЬКОЇ ФАУНИ

Abstract

Установлені стійкі показники зростання чисельності зайця сірого (67,2 %) у регіоні досліджень та, зокрема, обсягів його добування (16,9 %) на периферійних відносно агроселітебних стацій землях, дають змогу констатувати, що обмеження мисливського пресу на агроселітебні біотопи сприяло тут істотному підвищенню темпів відновлення виду та поширенню тварин на прилеглі території. Примітно, що загальні обсяги добування трофеїв до 2017 р. зросли на 97,9 %, порівняно з усередненими даними контрольного періоду (2010-2014 рр.), за одночасного зменшення площ, відведених під полювання, на 34,8 %. Зважаючи на виявлені закономірності впливу основних способів полювання на формування статевої структури угрупувань зайця сірого, можна дійти висновку, що заздалегідь сплановане регламентування окремих із поширених у регіоні способів добування цього виду дасть змогу значно ефективніше пришвидшувати чи гальмувати темпи відновлення його угрупувань шляхом регулювання частки вилучення маточного поголів'я. Враховуючи незадовільні тенденції в сучасній динаміці чисельності виду, у місцях локалізації депресивних ценопопуляцій способи проведення полювань "по сліду" та "з підйому" варто максимально обмежувати, оскільки за їх застосування частка вилучених самок у питомій чисельності добутих трофеїв становила 61,1 % та 70,9 % відповідно, за статистичної значущості цієї різниці порівняно до решти способів – p < 0,05‑0,001.

Keywords

• польова дичина
• управління популяціями
• селітебні території