Психологічний Часопис (Dec 2018)
СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ СТІЙКОСТІ ДО БОЙОВОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ТРАВМАТИЗАЦІЇ У ПРАВООХОРОНЦІВ – УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ
Abstract
У статті подано результати емпіричного дослідження факторної структури стійкості до бойової психологічної травматизації у правоохоронців нестійкого типу з різним рівнем травматичності бойового досвіду. Виділена шестифакторна структура стійкості до бойової психологічної травматизації у правоохоронців висхідного типу з низьким рівнем травматичності бойового досвіду: перший фактор позначено так: “Обмежений професіоналізм”; другий фактор позначено так: “Самоставлення – як джерело змін”; третій фактор позначено так “Соціально активна життєва позиція”; четвертий фактор так “Самозвинувачення як прояв невпевненості у своїй здатності долати небезпечні ситуації”; п’ятий фактор було позначено так “Попередження небезпеки” (віра у можливість уникнути небезпеки); шостий фактор позначено так “Іміджева (умовна) сміливість”. У правоохоронців висхідного типу із середнім рівнем травматичності бойового досвіду шести факторна структура стійкості до бойової психологічної травматизації така: перший найвагоміший фактор “Гостра потреба у допомозі”; другий фактор “Гостра потреба задати структуру ситуації, як протидія відчуттю власного безсилля, втраті контролю”; третій фактор “Егоцентричність як реакція на фрустрацію”; четвертий фактор “Безпорадність”; п’ятий фактор “Дезорієнтованість”; шостий фактор “Прагнення самоствердитися”. Структура стійкості до травматизації у правоохоронців висхідного типу з високим (набутим) рівнем травматичності бойового досвіду об’єднує в собі обидва виділені полюси його розвитку: перший фактор “Сприйняття власної компетентності як унікальної”; другий фактор “Інтернальність досягнень у професійній діяльності”; третій фактор “Ментальна інтолерантність”; четвертий фактор “Комплекс меншовартості”; п’ятий фактор “Прагнення повернення до родинного (цивільного) розміряного (контрольованого, спокійного) життя”; шостий фактор “Ментальна (не спрямована на зовнішнє пристосування) адаптація”. Встановлено що у правоохоронців висхідного типів зі збільшенням рівня психотравматичності бойового досвіду збільшується навантаження на власні ресурси. Так, унаслідок недостатньої професійної ідентичності і сформованості професійно важливих якостей перспектива участі в бойових діях актуалізує спогади про психотравмуючі ситуації, збільшує тривожність і невпевненість у собі. Острах не відповідати сподіванням товаришів по службі закриває для представників цієї групи можливість використання допомоги своєї професійної групи та перейняття її досвіду, що за середнього рівня психотравматичності бойового досвіду призводить до вимушеності пристосовувати власний “цивільний” досвід для подолання емоційно подібних бойових ситуацій, формування власного стилю дії у психотравмуючій ситуації. За високого рівня психотравматичності бойового досвіду у військовослужбовця відбувається вимушене скорочення всієї активності, не пов’язаної з виживанням; професійні навички продовжують формуватися за рахунок загальної компетентності, а прагнення отримати доступ до ресурсів професійної групи, заслужити її схвальне ставлення штовхає до відчайдушних, сміливих вчинків.
Keywords
