Педагогічний дискурс (Sep 2014)
Альтруїзм як педагогічна категорія
Abstract
В статті здійснюється аналіз філософських, соціальних та психолого-педагогічних досліджень із проблеми розвитку ідеї альтруїзму. Встановлено, що поява терміна «альтруїзм» повʼязана з дослідженням егоїзму як соціального явища і була вперше запропонована О. Контом, який пояснював цей принцип ідеєю «Живи для інших». Під час розгляду суті особистої якості альтруїзму автором розкривається її визначення та аналізуються підходи різних вчених, повʼязаних із різноманітними акцентами на когнітивному, мотиваційному та поведінковому компонентах альтруїзму. У філософії альтруїзм розуміють як категорію етики, що протиставляється егоїзму. У психології проблему альтруїзму вивчали в контексті морального розвитку як цілісну особистісну характеристику. На сьогодні термін «альтруїзм» пояснюють як моральний принцип, який передбачає безкорисливе служіння іншим людям та готовність до самозречення в імʼя їх блага. Хоча термін «альтруїзм» має певним чином нестійку змістову характеристику, можна відмітити його розмитість при відсутності чіткої відокремленості суті альтруїзму як особливого явища, науково-обґрунтований підхід до характеристики поняття вже існує в українській та зарубіжній науці ідеями Р.Апресяна, В.Беха, Л.Виготського, І.Зязюна, М.Корфа, С.Рубінштейна, С.Русової, Г.Сагач, В.Сухомлинського та інших дослідників, які розкрили основні положення про культурно-історичні умови становлення та розвитку зарубіжних та українських педагогічних систем. Ми виходимо з того, що альтруїзм – це не короткочасний акт прояву, вираження особистості, її позицій, а постійне вирішення субʼєктом проблем його життєдіяльності, навіть при відсутності виражальних форм дії, поведінки
