Гідність людини та «воля до владарювання»: методи впливу на особу в умовах тоталітаризму та демократії

Abstract

У статті акцентована увага на контроверсійності відносин особа–держава, що, зокрема, виявляється у невідповідності проголошених принципів (як, скажімо, декларуванні принципу гідності людини і, водночас, порушення його політичними режимами, зокрема тоталітаризмом та демократією), названий у статті поняттям «воля до владарювання», що інтерпретується як намагання нав’язати свою волю іншим – через технології примусу (тоталітарний режим), чи «добровільної підпорядкованості» (демократичний устрій). Виявлено, що сприйнятливість людей до тих чи інших впливів зумовлюється низкою особистісних чинників, зокрема некритичність у сприйнятті інформації, а також способом подання інформації – безкомпромісність, простота подання, спрощення та ін. (Ґюстав Ле Бон). Окреслено, що передумовами появи тоталітарних рухів, з-поміж іншого, є соціальна атомізація, індивідуалізація, доповнені згодом застосуванням погроз через «чистки» (Ханна Арендт). Показано, що за демократичного устрою управління людьми здійснюється, зокрема, через формування смаків, навіювання ідей, переконання та пропонування, значною мірою через ЗМІ (Едвард Бернейс). Доводиться, що однією з новітніх ознак владарювання є застосування принципу «м’якої сили», яка ґрунтується на спонуканні та привабливості, що, як передбачається, має стати основою щоденної демократичної політики (Джозеф Най).

Keywords

• гідність людини, «воля до владарювання», Католицька церква, права людини, тоталітаризм, демократія, Ґюстав Ле Бон, Ханна Арендт, Едвард Бернейс, Джозеф Най