Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія: Філологія (Jul 2022)
Семіотизація політичної токсичності в медійних просторах США, Великої Британії та України: мультимодальний аспект
Abstract
У статті здійснено побудову мультимодальної моделі токсичної політичної комунікації та визначено спільні й відмінні риси семіотизації політичної токсичності в медійних середовищах США, Великої Британії та України. Токсична політична комунікація тлумачиться як тип взаємодії, що характеризується високим ступенем агресивної (вербальної та / або паравербальної) поведінки різних учасників політичного дискурсу, яка завдає моральної шкоди або дискримінує опонента за расою, національністю або гендером, унаслідок чого такого політика (політиків) сприймають і потім визначають як токсичного (токсичних). Побудована модель токсичної політичної комунікації враховує мультимодальні механізми дискурсивного вираження токсичності (вербальні, паравербальні, екстралінгвальні), модуси розгортання токсичного ефекту (прямий, непрямий, опосередкований), механізми сприйняття та формування іміджу політика (токсичний vs. позитивний) у медіасередовищах відповідних країн. Визначено, що до форм омовлення токсичності належать ганьбливі висловлювання політика, які містять образи, обзивання, глузування, емоційні й інклюзивні вислови, що спрямовані на поляризацію і завдання психологічної та / або іміджевої шкоди учасникам політичної дискусії (опонентам). Паравербальні засоби, що супроводжують токсичне висловлювання, поділяємо на просодичні та жестово-мімічні, до яких належить агресивна, уїдлива, принизливо-заступницька, пафосна тональність мовлення, жестикуляція, що порушує особистісні межі співрозмовника, перебільшена міміка. До екстралінгвальних форм токсичної комунікаціїї відносимо кольорову гаму плакату, символіку передвиборчої боротьби, одяг, місце мітингу, підбір музики тощо, що увиразнюють шкідливий ефект дій / висловлювань політика, якого в медіа визначають як токсичного. Установлено, що контрастні форми семіотизаціїї політичної токсичності в медіасередовищах США, Великої Британії й Україні визначаються актуальними для кожної з країн інформаційними аджендами, наприклад, расизм і нетерпимість до мігрантів (США), закриті вечірки на Даунінгстріт (Велика Британія), зрада vs. перемога (Україна) та ін. Cпільним для трьох лінгвокультур є агресивний тип політика-мовця, висловлення / поведінка якого мають нахил до інсценування й скеровані на психологічне пошкодження особистості опонента через прямі або опосередковані ганьбливі образи, що супроводжуються просодичними, жестовими та мімічними емфазами.
Keywords
