«СУСПІЛЬСТВО ВЕДУТЬ ВПЕРЕД НЕ ВИКОНАВЦІ, А ТВОРЦІ»: ЮЛО ВООГЛАЙД ПРО ОСВІЧЕНІСТЬ, ЯКІСТЬ ОСВІТИ ТА ПОВАГУ ДО ПЕДАГОГА
Abstract
Осмислення можливостей та потенціалу освіти як індикатора та каталізатора суспільних змін актуалізує проблему пошуку нових світоглядно-теоретичних, методологічних засад її розвитку й модернізації. Безумовно, без якісної освіти майбутнє важко збудувати, оскільки вона йде в авангарді суспільних змін й задає тон суспільним змінам. Стан освіти є показником якості життя суспільства й людини зокрема. У цьому зв’язку актуалізується питання, осмислення, аналізу й можливості використання у практиках модернізації української освіти продуктивних напрацювань зарубіжних дослідників. Естонський науковець та освітянин Юло Вооглайд презентує своє бачення розвитку суспільства й відповідно освіти як рушія суспільного життя. Він переконує, що освіта є лише середовищем для розвитку й навчання людини. Освітній заклад – це лише оазис розвитку дитини, а освіта – ресурс. Її цінність саме у тому, щоб підготувати дітей до самостійного життя, а не оцінити їх. Людина отримує нові знання, уміння й досвід, розвиває світ духовності тощо упродовж усього життя. Вчителем у цьому процесі є саме життя, люди, ситуації й досвід. Засадничим завданням педагога є формування прагнення до пізнання, мотивація людини до розуміння світу та його осмислення, розкриття творчого потенціалу людини. Знання не мають цінності без їх розуміння та практичного застосування, тому важливим індикатором освіченості є досвід людини. Це те, що залишається на все життя. Інноваційні зміни в освітньому середовищі є доцільними тоді, коли ця система ще добре функціонує, але вже відчутні перші ознаки її кризовості. Йдеться про те, що інновації це не стільки порятунок системи від системної кризи, а неодмінний атрибут й ресурс її розвитку й функціонування. Життєві практики людини слугують освітнім середовищем, яке формує потреби до набуття нового досвіду й знаннєвого ресурсу, постійного його перегляду та є середовищем, де вона постійно навчається. Людина навчається скрізь, її знання й досвід формуються у практиках життя. Результатом цього процесу є рівень освіченості людини. Освіченість як здатність людини до самостійних рішень, уміння мислити, комунікувати, розуміти – це уміння сучасної епохи, а ще бути творцем свого життя.
Keywords
