Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (May 2025)
Процесуальний порядок вчинення виконавчих написів
Abstract
В статті проаналізована нотаріальна та виконавча практика, зокрема, процедура вчинення нотаріусом виконавчого напису на документах заборгованості виникнення як матеріального, так і процесуального спору. Автор статті зазначає, що нотаріальний процес має визначати не лише порядок, а й чітку послідовність вчинення цих дій та їх взаємозв’язок в одному нотаріальному процесі. Ці дії не можуть розглядатися без взаємозв’язку з іншими нотаріальними діями в даному процесі; послідовність нотаріального провадження характеризується через ознаку стадійності, яка є невід’ємним атрибутом процесуальної матерії, що притаманна будь-якому юрисдикційному процесу, що кожне нотаріальне провадження, яке вчиняє нотаріус, проходить у своєму розвитку певні стадії, які визначають динаміку, послідовність вчинення процесуальних дій. Щоб уникнути можливих помилок, необхідно визначити, до яких стадій слід віднести окремі процесуальні дії, які потім складуть нотаріальне провадження або окремий його етап. Це надасть можливість конкретизувати дії нотаріуса в різні проміжки часу та на різних етапах провадження, створить умови для самоконтролю. В статті визначаються особливості використання механізмів стягнення з боржника боргу на підставі виконавчого напису нотаріуса як одноразових чи багаторазових процесуальних актів (дій) у нотаріальному та виконавчому процесі. Так наприклад, сімейним та нотаріально-процесуальним законодавством передбачається вчинення виконавчого напису на аліментному договорі як гарантія виконання зобов’язань щодо утримання, проте не визначається періодичність звернення отримувача аліментів до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, якщо боржник не сплачує аліменти. В такому випадку, нотаріальні провадження щодо надання виконавчої сили договорам, за яким стягнення слід проводити частинами, наприклад, періодичні аліментні платежі, слід відносити до багатоетапних нотаріальних проваджень, що пояснюється правовою природою періодичності виконання зобов’язань. Автор звертає увагу на особливостях дотримання строковості в цивілістичній науці, оскільки у ч. 1 статті 87 Закону України «Про нотаріат» було зазначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Keywords
