"ОСТРІВ СКАРБІВ" Р. Л. СТІВЕНСОНА: ГРА ДЛЯ ДІТЕЙ І ДОРОСЛИХ
Abstract
"Острів Скарбів" Стівенсона розглядається в контексті британського неоромантизму, який втілив характерний для пізнього вікторіанства культ маскулінності і створив особливий тип "універсального" з вікового погляду читача, а також пригодницьку літературу, йому адресовану. "Острів Скарбів" є одним із перших романів (romances), свідомо розрахованих на дітей і дорослих воднораз. Проте його репутація шедевра хлопчачої літератури нерідко перешкоджає сприйняттю читачами його "дорослих" змістів, зокрема тих, що стосуються глибинних рівнів людської свідомості і складної природи людських характерів і поведінки. Взаємодія "дитячих" і "дорослих" шарів оприявнюється в ігровому вимірі роману, який у статті розглядається як хлопчача гра в піратів, як квест і як літературна / інтертекстуальна гра з читачем. Стівенсон розумів природу художнього світу як поєднання уявного й реального за провідної ролі уявного, що в контексті нашої розвідки є важливим. Хлопчача гра в піратів розглядається на двох рівнях: на поверхневому як реальність, витворена з урахуванням кодів пригодницької літератури, і на глибинному як вираження юнацького прагнення пригод і реалізація хлопчачих мрій про море. Перший підкреслює виразні алюзії на "Кораловий острів" Баллантайна, на думку про другий наводять не настільки явні алюзії на "Оповідь Артура Гордона Піма" Едгара По. Сюжет роману будується як квест, що є звичним для такого типу сюжетів. Та ми виходимо з того, що "Острів Скарбів" є й чимось на кшталт морально-психологічного квесту, адже примушує і наратора, і читача за певними підказками шукати відповіді стосовно натури всіх персонажів, а не лише Джона Сільвера, а виразний інтертекстуальний пласт роману заохочує читачів його виявляти й інтерпретувати відповідно до свого життєвого та читацького досвіду.
