ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНИХ НАПРЯМІВ І ТЕНДЕНЦІЙ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ТА КИТАЙСЬКИХ СЕМІОТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Abstract
Вступ. Дослідження ставить на меті аналіз напрямів і тенденцій передових семіотичних досліджень науковцями Європи та Китаю для виявлення перспектив проведення подальших порівняльних розвідок вітчизняними дослідниками в цій царині. Автором здійснено короткий історичний аналіз і виділено тематичну специфіку галузевої складової англомовних та китайськомовних семіотичних досліджень; виділено популярні напрями й тенденції сучасних європейських і китайських семіотичних досліджень; окреслена перспектива вітчизняних компаративних семіотичних досліджень. Виділені сфери наукових інтересів провідних науковців семіотичної галузі. Методи. Для аналізу напрямів і тенденцій застосовано описовий метод наукового дослідження. За допомогою використання прийому зіставної інтерпретації виокремлено спільні та відмінні риси у семіотичних дослідженнях Європи та Китаю. Насамкінець, за допомогою методу зіставлення поглядів науковців було окреслено сучасні перспективні напрями семіотичних досліджень. Результати. Відтак, після проведення зіставного аналізу, автором продемонстровано виразну етносеміотичну тематику й біосеміотичну направленість досліджень китайськомовного семіотичного наукового дискурсу; до спільних напрямів китайських і європейських семіотичних досліджень можна віднести питання цифрової семіотики, питання наративних структур сенсоутворення та іконічності в соціальних мережах, дослідження репутаційного дискурсу, проблем екосеміотики. Автором схарактеризована сфера наукових інтересів провідних західних семіологів і семіологів із КНР, проведені паралелі з українськими дослідниками. Висновки. Унаслідок проведеної наукової розвідки доведено перспективність здійснення етносеміотичних і лінгвосеміотичних досліджень у галузі використання інтердисциплінарних семіотичних систем, дослідження китайської та європейської, зокрема української, лінгвокультур, релігієзнавства, творів візуального мистецтва, вербальних і невербальних зображувальних знаків, і семіотики літературного й мистецького дискурсів. Перспективними можуть вважатися дослідження семіотичних особливостей постцифрової освіти, локалізації, права та глобального впливу соціальних мереж і дослідження функціонування іконічних одиниць в діахронії, зокрема в інтеграції ракурсів діахронічної і синхронічної типології, доповнених когнітивним та лінгвокультурологічним аспектами.
