Якість питної води та доступ до неї в Полтаві XIX — початку XX ст.

Abstract

У статті проаналізовано підходи до оцінки якості питної води, які використовували в губернському місті Полтава упродовж XIX — початку ХХ століття. Простежено еволюцію методів від органолептичного (ґрунтується на суб’єктивному сприйнятті органами чуття людини) до більш наукоємних та об’єктивних – хімічного та бактеріологічного. Окрім того, досліджено різні фактори, що могли впливати на якість води в місті, насамперед антропогенний тиск (епізодичне й тимчасове зростання населення), брак екологічної свідомості, недотримання санітарних норм, обʼєктивну неможливість виконувати урядові санітарні вимоги. Окремо розглянуто спроби удоступнити перевірену питну воду для містян. Досліджено позитивні й негативні наслідки введення в дію централізованого водогону (однак без водовідведення). Додаткову увагу звернено на відповідні політики міських інституцій, діяльність яких потребувала водозабезпечення. У статті також висвітлено проблеми нерівного доступу до питної води для різних прошарків населення і соціальних груп, а також зв’язок якості води з епідеміями черевного тифу і холери, які поширювалися в зазначений історичний період. Проаналізовано результати протиепідемічних заходів, спрямованих на покращення водопостачання міста під час епідемій холери в 1892 та 1907–1910 рр. Зроблено висновки, що поліпшення якості життя, зокрема завдяки водозабезпеченню, не треба розглядати як безперервний рух уперед та «еволюцію». Для українського губернського міста в ХІХ столітті антропогенні чинники, похідні від губернського статусу міста, могли мати сильніший (негативний) вплив на якість води, ніж санітарні заходи місцевої адміністрації та лікарів. Зміни у водозабезпеченні були неоднорідними для різних соціальних груп і районів міста. Ці розбіжності ще належить дослідити.

Keywords

• якість води
• холера
• водогін
• каналізація
• епідемія
• колодязь