Лінії розмежування в українському суспільстві: генеза, структура, подолання

Abstract

Предметом дослідження є лінії розмежування в українському суспільстві, які впливають на його здатність до самоорганізації та розвитку. Методологічною парадигмою пошуку виступає модель Ліпсета-Роккана, котра успішно апробована в аналізі політичних змін у європейських країнах. Висвітлено особливості виникнення та розвитку фундаментальних суспільних опозицій: центр – периферія, держава – церква, місто – село, власник – робітник. На їхній зміст кардинальним чином вплинуло колоніальне становище України в Російській імперії (в усіх її історичних формах). Наслідки цього впливу відчуваються досі: агресивні наміри Росії щодо залишення України у сфері свого впливу, деструктивна роль РПЦ, формування антидержавницьких рухів та структур тощо. Деструктивний ефект від подібного впливу простежується у потенційній загрозі трансформації традиційних ліній розмежування в т. зв. «червоні» лінії протистояння. Це – штучні конструкти, котрі живляться агресивною політикою агресора і спрямовані на внесення в український соціум станів хаосу та безладу із перспективою підриву та руйнування державності та ідентичності України загалом. В цьому контексті стратегічними орієнтирами сталого розвитку України постають зроблена переорієнтація на європейські цінності, всебічна підтримка національної культури та духовності, здійснення повноцінної земельної реформи, створення національного ринку праці, легалізація тіньової економіки, утвердження системи національної безпеки. Політико-правовою підвалиною відповідних змін мають стати синергетична взаємодія демократичного розвитку суспільства та усталення практики верховенства закону в діяльності громадян та держави.