Концептосфера Джойсового “Улісса” Дарії Віконської та діалогізм літературознавчих студій

Abstract

Проаналізовано літературно-критичну працю західноукраїнської письменниці і літературного критика 20–30‑х рр. ХХ ст. Дарії Віконської „Джеймс Джойс. Тайна його мистецького обличчя” (1934), відповідність сьогоденню висловлених про видатного англо-ірландського письменника ХХ століття ідей. Теоретичним акцентом виступає діалогічна природа літературознавства. Показано, що система діалогічних взаємовідносин є не лише художнім об’єктом літературознавчого дослідження, а й сутнісною характеристикою критичного слова про літературу. Враховано тезу К. Поппера про те, що розвиток наукового знання не варто уявляти як „прогресивний, кумулятивний” процес, адже наукове знання потребує постійного перегляду і перебудови теорій. У діалозі критичних підходів, взаємній критиці та взаємовпливах формується літературознавче знання про світовий літературний процес. З цього „діалогічного” погляду простежується становлення українського літературознавства, зокрема, української рецепції західноєвропейського модернізму і творчості Дж. Джойса. Доводиться, що діалогічність і західноєвропейський контекст міркувань Д. Віконської про Дж. Джойса дає змогу розглядати її розвідку як фундаментальну працю національного літературознавства.

Keywords

• Дарія Віконська
• Джеймс Джойс
• „Улісс”
• літературознавство
• діалогізм