Синопсис: текст, контекст, медіа (Dec 2023)

Діджипоетика сучасної української літератури: специфіка QR-коду

  • Дмитро Зозуля

DOI
https://doi.org/10.28925/2311-259x.2023.4.2
Journal volume & issue
Vol. 29, no. 4
pp. 248–255 – 248–255

Abstract

Read online

Упродовж останніх років через постійну потребу у швидкому доступі до віртуальної реальності QR-код став однією з найважливіших цифрових технологій. Сьогодні його активно використовують у різних сферах людської діяльності — від поширення реклами до створення мистецьких творів, зокрема й у художніх книжках українських авторів. Як наслідок, ми можемо спостерігати зміни в структурі класичних літературних жанрів і безпосередньо в тканині текстів. Отже, актуальність дослідження полягає в потребі осмислення QR-коду як нового явища в сучасній українській літературі в контексті діджимодерністської поетики. Мета цього дослідження — проаналізувати можливості використання QR-кодів у сучасній українській літературі та визначити, задля доступу до яких матеріалів їх застосовують у прозових і поетичних творах. Об’єктом дослідження є збірка поезій Дмитра Лазуткіна «Артерія», роман Юрія Андруховича «Радіо Ніч», роман Валерія Маркуса (Ананьєва) «Сліди на дорозі», роман Доржа Бату «Моцарт 2.0». Предмет дослідження — QR-коди, розміщені в названих творах. У дослідженні застосовано компаративний, інтермедіальний і структуралістський методи аналізу. Результати дослідження засвідчують, що обґрунтованість застосування QR-коду залежить від його розташування в друкованому джерелі, а також від того, яку інформацію можна отримати після його сканування. QR-код може бути надрукований на лицьовому боці обкладинки книжки («Моцарт 2.0» Д. Бату), на звороті обкладинки («Радіо Ніч» Ю. Андруховича) або ж усередині книжки поряд із фрагментом тексту, до якого він належить («Моцарт 2.0» Д. Бату), на сторінці з ілюстрацією поряд із віршем («Артерія» Д. Лазуткіна) чи у вигляді посилання внизу сторінки («Сліди на дорозі» В. Маркуса). Зазвичай зашифрована в QR-коді інформація містить покликання на сторінку в інтернеті з розміщеними на ній додатковими візуальними, аудіальними або текстовими матеріалами. Новизна результатів дослідження полягає у виокремленні основних функцій додаткових матеріалів, до яких надається доступ після сканування QR-коду в літературному творі: ілюстративних, довідкових і сюжетотворчих. Подальші перспективи дослідження можуть бути пов’язані зокрема з аналізом QR-коду як нового явища в друкованих драматичних творах, оскільки в цій статті було розглянуто тільки прозу й поезію.

Keywords