Сучасні проблеми силової підготовки військовослужбовців підрозділів спеціального призначення

Abstract

Актуальність. Зростаючі вимоги до рівня функціональних можливостей організму військовослужбовців підрозділів спеціального призначення вимагають від науковців разом із фахівцями зі Збройних сил України розробки ефективних механізмів удосконалення системи силової підготовки. Мета роботи – вивчення проблеми доцільності впровадження в процес силової підготовки військовослужбовців підрозділів спеціального призначення результатів сучасних досліджень адаптаційних змін в організмі в умовах різних режимів навантаження. Методи дослідження. У роботі використано теоретичний аналіз й узагальнення наукової літератури та соціологічний метод опитування. У досліджені брали участь 25 інструкторів із фізичної підго- товки ЗСУ й 84 військовослужбовці підрозділів спеціального призначення (ПСП). Ключові питання пов’язані із силовою підготовки в ЗСУ. Здійснено порівняльний аналіз відповідей інструкторів, військовослужбовців із результатами досліджень провідних науковців, які вивчають сучасні механізми вдосконалення силових можливостей. Результати досліджень. Установлено, що результати опитування інструкторів із фізичної підготовки ЗСУ та військовослужбовців ПСП щодо питань, пов’язаних із використанням методів контролю за адаптаційними змінами в організмі й механізмами корекції навантажень, не відповідають інформації, виявленій у роботах переважно іноземних науковців. Так, у сучасній системі силової підготовки іноземних армій активно застосовуються фізіологічні, морфофункціональні та біохімічні методи контролю адаптаційних змін в орга- нізмі, а в Збройних силах України, як показали результати нашого опитування – лише показник ЧСС. Також у ЗСУ не використовують методи кількісної оцінки параметрів силових навантажень, що не дає змоги розробити оптимальні для кожної категорії військовослужбовців режими навантажень. Висновки. На підставі проведеного дослідження можна стверджувати, що інструктори та військовослужбовці ПСП, які брали участь в опитуванні, лише мінімально реалізують потенціал, котрий можна отримати в процесі силової підготовки. Відсутність механізму розробки оптимальних режимів навантаження, їх корекції й інтегрального контролю за адаптацій- ними змінами в організмі, не дасть змогу вибірково підвищити в короткий термін часу показники максимальної сили чи силової витривалості відповідних м’язових груп, необхідних для реалізації бойових завдань.

Keywords

• військовослужбовці, силова підготовка, режими навантажень, адаптація