Зернові культури (Jun 2019)
ВПЛИВ СИСТЕМ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ ТА УДОБРЕННЯ НА УРОЖАЙНІСТЬ ПАРОВОЇ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ В ПІВНІЧНОМУ СТЕПУ УКРАЇНИ
Abstract
За результатами тривалих досліджень, проведених у 2001–2015 рр., з'ясовано, що різні способи основного обробітку чорного пару (дисковий, чизельний, полицевий) забезпечують практично однакову продуктивність пшениці озимої. При цьому виявлено тенденцію до зниження урожайності зерна за вирощування озимини по ранньому пару після ячменю порівняно з чорним паром на фоні без добрив – на 0,10–0,20 т/га, або 2,7–3,8 %. За вирощування пшениці озимої по ранньому пару після соняшника формується урожай зерна майже такий, як у варіантах з полицевим, чизельним та дисковим обробітками, тобто різні парові поля та способи їх обробітку рівноцінні. Водночас запровадження раннього пару після стерньового попередника (ячмінь ярий) і кукурудзи при залученні у кругообіг усієї побічної продукції польових культур зумовлює часткову іммобілізацію азотних сполук ґрунту під озиминою у весняний період; простежується тенденція до зниження урожаю зерна на 0,10–0,20 та 0,02–0,15 т/га (або на 2,70–3,80 та 0,10–0,15 %) порівняно з іншими варіантами обробітку ґрунту. Застосування післяжнивних решток попередника для удобрення на фоні внесення мінеральних добрив в дозі N30P30K30 під пшеницю озиму призводить до (порівняно з неудобреним фоном) підвищення вмісту білка у зерні на 0,6–1,0 %, клейковини – на 1,9–2,6 %, а в дозі N60P30K30 – на 0,8–1,4 та 2,0–3,0 % відповідно.
Keywords
