ФОРМУВАННЯ ГНУЧКОЇ ОБ’ЄМНО-ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ З УРАХУВАННЯМ КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Abstract

Мета статті – проаналізувати нові функціональні можливості житлового будівництва за умови забезпечення адаптивності планування. З’ясувати, що гнучкість у будівництві здатна реалізовувати свій повний потенціал, і це означає набагато більше, ніж нескінченні зміни. Цей набагато ширший намір втілюється шляхом розгляду гнучкості в питаннях модернізму, фінансів, участі сталого розвитку та технологій. Методологія. Проаналізовано передові прийоми в проєктуванні, що дають можливість інакше сформулювати функції елементів внутрішнього простору, такі як стеля, вікна, стіни тощо: вони повинні легко піддаватися переміщенню та іншим необхідним модифікаціям, створюючи більш гнучкий простір. Установлено, що жорстке закріплення стін є головною перешкодою, яка демотивує розширення житлового приміщення, і однією з причин короткого терміну служби будинків. Ідею стійкого будівництва у цьому разі розглянуто як відправну точку, оскільки йдеться про здатність поєднувати різні функції та адаптуватися до змін. Результати. Визначено, що інтеграція стійкості та доступності в житловий осередок задовольняє потреби нинішнього покоління і не обмежує майбутнє покоління у праві задовольняти свої потреби та запити в житлі. Сталий розвиток у проєктуванні розглянуто як спосіб досягнення кращої якості життя шляхом ефективного використання ресурсів та соціального прогресу за збереження стабільного економічного зростання та піклування про довкілля. Виявлено, що доступність матеріалів і технологій відіграє важливу роль у просуванні по всьому світу концепту гнучкого будівництва. Наукова новизна. Сформовано низку умов, які є причиною того, що більшість сучасного житла будується негнучким і безперспективним. Із позиції екології, ресурсів і соціально-економічних міркувань з’ясовано, що довговічність будинків є необхідною. Визначено, що в економічно складні часи місту потрібні будівлі, які легко адаптуються до змін на ринку, аби ефективно продовжити функціонування. Прослідковано тісний зв’язок між гнучкістю та поліфункціональністю й розкрито їх взаємозалежність. Такий симбіоз створює багато проблем із плануванням, оскільки всі функції вимагають різних якостей простору. Практична значущість. Концепція сталого розвитку базується на поєднанні трьох глобальних складників: економічного, соціального та екологічного. Величезну роль у реалізації цієї концепції відіграє архітектура як універсальний продукт та матеріальне благо. Завдання житлової архітектури ХХІ ст., окрім забезпечення комфортних умов для всіх типів життєдіяльності, полягає у створенні можливості швидко адаптуватися до всіх можливих змін та умов використання і бути сполучною ланкою між усіма складниками концепції сталого розвитку.

Keywords

• сталий розвиток, адаптивність, житлова архітектура, трансформація, модифікація