КОНЦЕПТИ «ПОЗАЗНАХОДЖЕННЯ ІНШОГО» ТА «ТРАНСГРЕДІЄНТНЕ» ЯК ЗАСАДА ІНТЕРПРЕТАЦІЇ СЦЕНІЧНОГО СИНТЕЗУ МИСТЕЦТВ

Abstract

Мета статті – визначити естетичний феномен антропологічної межі в контексті синтезу мистецтв. Методологія дослідження презентована компаративним та системним підходами. З філософських методів актуалізовані трансцендентальний метод (позазнаходження іншого як апріорі естетичного акту), феноменологічний метод (визначення диспозитиву естетичного акту як емпатії, діалогу), діалектичний метод (визначенні діалектики обміну місць в бутті, за М.Бахтіним, як передумови трансгресії estesis), що дають можливість здійснити філософсько-антропологічний аналіз синтезу мистецтв як динамічної цілісності в контексті можливого, наявного та постнаявного модусів існування художнього твору. Висновки. Верхівкою еволюції сцени від її онтологічного розуміння як предметно-просторового контексту дії до події, яка відліковує початок і кінець дії, а сама подієвість як темпоральність стає носієм сучасного образу буття, є інтерактивна сцена, де позазнаходження іншого усувається. В театр повертається постмодерний натуралізм, проти якого так повставали Вс. Мейєрхольд, П. Брук та ін.

Keywords

• естетичний акт
• театр
• синтез мистецтв
• художній образ
• хореографія