Особливості художньо-педагогічного спілкування як засобу розвитку творчих здібностей дітей третього року життя

Abstract

У статті висвітлено актуальність проблеми недостатності або відсутності спілкування з дітьми третього року життя. Звернено увагу на велику кількість «екранних» дітей, позбавлених емоційного контакту з іншими людьми, що призводить до депривації особистості. Аргументовано значення спілкування як вирішального чинника розвитку. Проаналізовано наукові праці з питання дослідження та встановлено, що упродовж третього року життя відбувається удосконалення мовлення як засобу спілкування, водночас спілкування виступає необхідним чинником розвитку мовлення, прослідковується певний взаємозв’язок. З’ясовано джерело походження терміну «художньо-педагогічне спілкування», який набув поширення в практиці освітньої взаємодії з дітьми різних вікових категорій. Виокремлено та схарактеризовано особливості художньо-педагогічного спілкування з дітьми третього року життя: підвищена емоційність; задіяння всіх каналів сприймання (візуального, аудіального, кінестетичного); важливість мотивації до діяльності, що закладена в кожній дитині від народження і яка потребує певних умов для пробудження; мистецько-творча діяльність в основі (художньо-продуктивна, музична, елементарна театралізована). Наведено позитивний іноземний досвід взаємодії з дітьми раннього віку, в основі якого ознайомлення дітей з творами мистецтва, експериментування з матеріалами для творчості й розвиток сенсорної сфери. На підставі схарактеризованих особливостей сформульовано авторське визначення терміну «художньо-педагогічне спілкування з дітьми третього року життя» як засобу розвитку творчих здібностей. Зроблені висновки та намічено перспективи подальшого дослідження.