Співвідношення теорії та концепції як елементів юридичної науки

Abstract

Стаття присвячена співвідношенню теорії та концепції як структурних одиниць юриспруденції. Досліджено спільні та відмінні риси цих явищ, на підставі яких окреслено межі відповідних понять. Доведено, що теорія та концепція становлять різні елементи юридичної науки, а їхнє ототожнення є недоцільним. У багатьох конкретних випадках зміст цих явищ дублюється, але вони мають різну природу, структуру та завдання. Критеріями розрізнення явищ запропоновано вважати діалоговість, гіпотетичність і соціокультурний контекст, які характерні концепціям, а не теоріям. Натомість перевагами теорії є чіткість, достовірність і визнання, які не завжди притаманні концепціям. Представлено різні наукові погляди на співвідношення теорії та концепції, які варіюються від їхнього ототожнення до повного розрізнення. Інколи концепцію характеризують як вид теорії чи її структурну частину. Висловлено сумнів щодо того, чи існує об’єктивна можливість віднайти уніфіковану формулу взаємодії теорії та концепції з огляду на різноманіття цих явищ у юриспруденції та науці загалом. Концепція може становити передтеоретичне знання, розкривати зміст теорії або пояснювати її тощо. Обґрунтовано, що правова теорія перебуває в системі юридичної доктрини, а правова концепція первинно існує поза нею. За умови здобуття визнання правова концепція інтегрується в юридичну доктрину та може трансформуватися в правову теорію. Стосовно одного державно-правового явища може існувати одна визнана теорія, співвідносна з нею визнана концепція та кілька невизнаних або менш визнаних концепцій. Можливим є також співіснування кількох конкуруючих правових концепцій в умовах відсутності цілісної теорії, яка ще формується. Виявлено, що у більшості випадків створення концепції (абстрактного задуму автора) відбувається до формування теорії (кристалізації оброблених знань). Значно рідше трапляються випадки, коли концепція та теорія створюються паралельно або створення теорії випереджає концепцію. Останнє відбувається із залученням інтуїтивної методології, а згодом потребує пояснень, які надаються у відповідній концепції. Теорія не передбачає дискусійності своїх положень, а концепція такий діалог допускає та підтримує. Він становить для концепції можливість розвитку, суспільної адаптації та науково-практичного визнання.

Keywords

• юриспруденція
• наукове знання
• пізнавальні можливості
• верховенство права
• діалог