Культурно-просвітницька діяльність закладів з організації дозвілля сільського населення Центральної України у повоєнний період (1943–1950 рр.)

Abstract

Мета – на основі комплексного аналізу роботи сільських культурно-освітніх закладів із організації дозвілля показати сутність, характер і форми їх роботи, з’ясувати їх роль та місце у системі ідеологічного впливу на суспільногромадське життя та культурно-освітні процеси в українському селі повоєнного часу. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в ньому використано і введено до наукового обігу раніше невідомі джерельні дані, охарактеризовано форми роботи сільських культурно-освітніх закладів із організації дозвілля сільського населення та критично осмислено ідеологічні умови їх функціонування. Висновки. З’ясовано, що у роки повоєнної відбудови в українському селі була відновлена і функціонувала розгалужена мережа культурно-освітніх закладів. Найдоступнішими осередками дозвілля та місцем громадського спілкування різних верств сільського населення були сільські клуби, а також бібліотеки, в яких діяли гуртки художньої самодіяльності, демонструвалися кінофільми, проводилися культурно-масові, а також агітаційно-пропагандистські й інші сільські заходи. Незважаючи на засилля ідеології тоталітаризму і матеріально-фінансові труднощі, вони, спираючись на громадськість, своєю роботою сприяли збереженню основ української народної культури і національних традицій, умови для повноцінного розвитку яких відкрилися зі здобуттям Україною державної незалежності.

Keywords

• культурно-освітні заклади, клуби, бібліотеки, форми роботи, художня самодіяльність, репертуар, книжковий фонд, кінофікація.