ЗНАК, СИМВОЛ, МІФ У ТВОРЧОСТІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА: КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Abstract

Мета дослідження – розглянути специфіку використання знаку, символа й міфу в створенні картини українського буття в культурологічній парадигмі поетичної творчості Т. Шевченка. У дослідженні задіяно комплекс методів: аналізу і синтезу – для вивчення стану наукової розробленості теми; історико-генетичний, типологічний, історико-порівняльний – для розширення уявлень про культурологічні параметри досліджуваного явища, його осмислення в контексті національної та європейської наукової думки. Наукова новизна роботи полягає в поглибленному розкритті в поезії Т. Шевченка семантичної системи картини національного буття та мистецтва живописання словом («кінематографічний» код) як потужного джерела енергії художнього впливу на реципієнта, у дослідженні її символічності як складної розгалуженої парадигми культурологічних виявів, діалектики зв’язків між ліричною та науковою рефлексією. Висновки. Доведено, що, використовуючи знак, символ і міф, Шевченко-поет комплексно синтезував символи, концепти, міфологічні й біблійні образи від реального простору дійства до космічної масштабності, а Шевченко-художник задіяв засоби мистецтва живописання словом. Творчість Т. Шевченка глибоко національна, її основною темою є доля України, її народу, водночас вона має універсальний характер, основу якого визначає триєдиність понять «національне – загальнолюдське – духовне».

Keywords

• Тарас Шевченко
• знак
• символ
• міф
• образ
• архетип
• українська культура