ОБГРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ДЕКАМЕТОКСИНУ ПРИ АНТИБІОТИКО– ТА ФАГОРЕЗИСТЕНТНОСТІ ПСЕВДОМОНАДНОЇ ХІРУРГІЧНОЇ ІНФЕКЦІЇ

Abstract

Вступ. Pseudomonas aeruginosa (P. aeruginosa) є провідним збудником інфекційних ускладнень у пацієнтів комбустіологічних віддалень. Мета. Обгрунтувати доцільність використання декаметоксину (ДМ) при резистентності P. aeruginosa до цефалоспоринів. Матеріали і методи. Вивчено ефективність використання ДМ в подоланні резистентності P. aeruginosa до цефалоспоринів,псевдомонадного бактеріофагу на 50 клінічних штамах, виділених у постраждалих з опіками. Результати. Встановлено, що штами P. aeruginosa, що спричиняли інфекційні ускладнення у постраждалих з опіками, мали виражену резистентність до цефтазидиму (у 80% спостережень), цефепіму (у 80%), цефоперазону/сульбактаму (у 68%). Визначено ефективну бактерицидну дію ДМ на 66% штамів P. aeruginosa , мінімальна бактерицидна концентрація (МБцК) становила у середньому (106,1 ± 5,6) мкг/мл. Обговорення. Чутливість P. aeruginosa до бактеріофагу та цефалоспоринів підвищувалася в присутності ДМ у суббактеріостатичній концентрації (СК). Висновки. Резистентні до цефалоспоринів штами P. aeruginosa не мали перехресної стійкості до ДМ, бактеріофагу. Застосування антисептика ДМ у СК підвищувало чутливість P. aeruginosa до цефалоспоринів в 7 – 8,5 разу; покращувало чутливість помірно стійких фаголізабельних культур P. aeruginosa до бактеріофагу.

Keywords

• опіки
• антибіотики
• антисептики
• бактеріофаг
• декаметоксин
• Pseudomonas aeruginosa