Співпраця «дитина–стоматолог–батьки» – запорука успішного лікування.

Abstract

Забезпечення здоров’я юного покоління як суттєва складова економічного та соціального добробуту нації є однією з основних задач охорони здоров’я. Важливим компонентом вирішення цієї проблеми є надання високоефективної стоматологічної допомоги дитячому населенню (Ахметова Г. М., 2001). Завдання дитячого лікаря-стоматолога полягає в покращенні стоматологічного статусу маленького пацієнта, а також формуванні у нього позитивного ставлення до стоматології в майбутньому (Gerald Z.; Wright, 1991). Саме від результатів співпраці у дитячому віці з лікарем залежить не тільки стоматологічний статус дитини, а й формування мислення щодо здорового способу життя та збереження психологічної сфери на період усього віку. Дитячому лікарю-стоматологу необхідно знати психофізіологічні особливості дітей різного віку, вміти визначати рівень тривожності, формувати індивідуальний психологічний підхід до кожної дитини. Індивідуальні особливості психології дитини мають велике значення у прогнозуванні її поведінки на стоматологічному прийомі, адже запорукою продуктивної співпраці є здатність стоматолога керувати поведінкою дитини під час лікування та врегульовувати конфлікти з батьками. Результатом відсутності психологічного контакту лікаря-стоматолога і маленького пацієнта є необґрунтоване розширення показань до застосування загального знеболювання при проведенні санації порожнини рота у дітей різного віку.

Keywords

• діти
• стоматологічний статус
• психологічний підхід
• батьки