Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (May 2024)

Належність суб’єктів права на судовий захист у правозастосовчій практиці вирішення земельно-майнових спорів: постановка проблеми

  • M. S. Khominich

DOI
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.82.1.54
Journal volume & issue
Vol. 1, no. 82

Abstract

Read online

Стаття присвячена вивченню проблематики належності позивача та відповідача як сторін земельно-майнового спору у актуальній правозастосовчій практиці судів загальної юрисдикції. Автором наголошується на тому, що першочерговим завданням судової гілки влади та конкретного суду як її представника, є вірне визначення суб’єктного складу справи, предметом якої є вирішення земельно-майнового спору. Досягнення вказаного завдання має два основні наслідки: отримання судового захисту порушеного, невизнаного чи оспорюваного права саме належною «скривдженою» особою та покладення відповідальності за вчинене посягання на майнові права на дійсного порушника. В статті проаналізовано процесуальний інститут заміни неналежного відповідача, як механізм, що покликаний забезпечити у цивільному процесі реалізацію принципу належності сторін спору. Зокрема, автором звернуто увагу на тому факті, що у судовій практиці судів усіх інстанції застосовуються терміни «належний позивач» та «неналежний позивач», визначення яких чинне цивільне процесуальне законодавство не містить. Крім того, у статті проаналізовано судову правозастосовчу практику, що сформована в частині заміни неналежної сторони у справах по вирішенню земельно-майнових спорів та сформульовано відповідні висновки щодо неоднозначності позицій судів загальної та адміністративної юрисдикції у цьому питанні. Автором проведено порівняльний аналіз юридичної регламентації інституту заміни належної сторони у спорі за цивільним та адміністративним процесуальним законодавством. За результатами дослідження автором окреслено науковий та практичний аспекти досліджуваної проблематики в даній сфері цивільного процесуального права. Зокрема, автор приходить до висновку про неузгодженість вектору законодавця відносно розробки ефективного процесуального механізму захисту прав суб’єктів земельних правовідносин, що свою чергу створює передумови для можливих зловживань судом своїми процесуальними повноваженнями.

Keywords