Психологічні перспективи (Nov 2015)
ЕМОЦІЙНА СТАБІЛЬНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ: ТЕОРЕТИЧНЕ КОНСТРУЮВАННЯ ТА МЕТОДОЛОГІЧНА РЕФЛЕКСІЯ ПРОБЛЕМИ
Abstract
Теоретичний аналіз сучасних наукових уявлень про емоційну стабільність особистості дав змогу виявити неоднозначне розуміння цього феномену і виділити відповідно суб’єктно-діяльнісний та системний підходи до забезпе- чення емоційної стабільності. Проблема забезпечення емоційної стабільності розкривається з погляду формування суб’єкта – особистісних властивостей лю- дини, які дають змогу зберігати цілісність і утримувати спрямованість розвитку під зовнішнім та внутрішнім впливом. Cпираючись на теоретичні положення суб’єктно-діяльнісного та системного підходів, емоційну стабільность розгля- нуто як результат цілісної функціональної системи емоційної саморегуляції власної діяльності, як системну якість особистості, що проявляється у єдності емоційних, інтелектуальних, вольових компонентів психічної діяльності. Визначено, що забезпечення емоційної стабільності людини передбачає формування певних якостей суб’єкта, а саме: активності, відповідальності, реф- лексивності, цілеспрямованості, здатності до саморегуляції та самоуправління. Становлення цих якостей пов’язане з осмисленням особистістю власного життя, усвідомленням ціннісно-цільових пріоритетів, побудовою картини майбутнього, здійсненням відповідальних життєвих виборів, стійкістю до негативних психо- логічних впливів, здатністю перетворювати зовнішні перешкоди й труднощі у фактор власного розвитку.
