Особливості публічної комунікації органів Національної поліції

Abstract

У статті розглянуто особливості публічної комунікації органів Національної поліції в контексті чинного законодавства. Актуальність теми зумовлена тим, що громадська думка на законодавчому рівні є одним із офіційних критеріїв оцінки діяльності підрозділів поліції. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові методи (системний, структурно-функціональний аналіз, синтез, узагальнення, порівняння), порівняльно-історичний, типологічний, а також статистичний аналіз. Визначено, що ключовим напрямом трансформації публічної комунікації між органами поліції та інститутами громадянського суспільства в умовах цифрових медіа є спроби створення та впровадження механізмів, інструментів і умов для переходу від інформаційного впливу на громадян до побудови комунікації з ними як обов’язкового компонента партнерських відносин та чинника підвищення ефективності службової діяльності. Реалізація цієї мети залежить від успішності відповіді на інституційні виклики, пов’язані з: необхідністю формування комунікативної культури, орієнтованої на дискусію та співробітництво громадян і працівників поліції; використанням потенціалу сучасних технологій штучного інтелекту; розвитком аналітичних та інноваційних досліджень у сфері управління публічними комунікаціями в цифровому середовищі; дотриманням принципу транспарентності в онлайн і офлайн діяльності територіальних органів поліції. Обов’язок територіальних органів поліції створювати офіційні сторінки на платформах соціальних мереж сприятиме прискоренню процесу двосторонньої публічної комунікації. Зі зміною форм комунікації та розвитку цифрових платформ, поліція має більше можливостей для підвищення прозорості та зворотного зв’язку з громадянами. Можливість організації діалогової та партнерської форми взаємодії між органами Національної поліції та зацікавленими сторонами у просторі публічних комунікацій базується на концепції «менеджменту публічних цінностей» та мережевої теорії держави, а також на синтетичному об’єднанні процесуально-комунікативного і системно-комунікаційного підходів.

Keywords

• інформація
• взаємодія
• оцінка діяльності
• довіра
• населення
• соціальні мережі