Матеріали до історії пам’ятки світової спадщини ЮНЕСКО – церкви Св. Духа у Потеличі
Abstract
Метою статті є аналіз і систематизація матеріалів до історії визначної пам’ятки української сакральної архітектури і малярства – церкви Св. Духа у Потеличі, а також введення до наукового обігу нового джерела, що допомагає більш детально дослідити історію храму. Методологія дослідження ґрунтується на засадах об’єктивності, історизму, системності, аналітичної та синтетичної критики джерел. Метод історичної реконструкції посприяв складенню із розрізнених фактів цілісного уявлення про історію церкви Св. Духа. Наукова новизна полягає у спробі систематизувати матеріали до історії церкви Св. Духа у Потеличі. До наукового обігу вводиться нове історичне джерело XVIII ст., що доповнює джерельну базу дослідження пам’ятки, а також історію населеного пункту, у якому вона розташована. Запропонований до публікації документ можна використати для досліджень історії церкви, мистецтва, краєзнавства, демографічних студій, а також іншої тематики, присвяченої історії суспільства у ранньомодерний період. Висновки. У результаті аналізу опублікованих, а також введенню до наукового обігу нового джерела вдалося відтворити хронологію існування церкви Св. Духа у Потеличі від 60‑х років XVI ст. до сьогодення. Встановлено, що церква постала на місці храму св. Бориса і Гліба у проміжку між 1559 і 1564 рр. У першій половині XVIІ ст. церкву оздоблено унікальним стінописом, що зокрема, може бути пов’язаний із конфесіоналізаційними процесами. Упродовж цього століття храм кілька разів змінював свою конфесійну приналежність, а у другій половині XVIІ ст. остаточно увійшов у структури Київської унійної митрополії. Упродовж наступних десятиліть зросла кількість її парафіян і збагатився її інтер’єр, про що свідчать акт візитації церкви. У радянські часи церкву закрили, водночас її оголосили пам’яткою державного значення і ґрунтовно реставрували у 1970–1972 рр. З 2008 р. церква повноцінно відновила свої сакральні функції, а у 2013 р. оголошена пам’яткою світової спадщини ЮНЕСКО.
Keywords