ПРОСВІТИТЕЛЬ І ПЕДАГОГ І.І. ГОРБУНОВ-ПОСАДОВ ПРО ФОРМУВАННЯ У ДІТЕЙ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО СВІТУ ЖИВОГО

Abstract

У статті висвітлено актуальну проблему — взаємодія людини і природи, людини та всіх інших живих створінь, вирішення якої вбачаємо в організації широких просвітницьких і педагогіч- них впливів на світоглядні цінності особистості починаючи з раннього дитинства; акценто- вано на сучасному незадовільному стані справ у цій царині. Зазначено, що витоки розв’язання питання щодо виховання у дітей гуманного ставлення до всього живого віднаходимо у просвіт- ницькій, педагогічній і практичній діяльності організацій та окремих діячів, які жили й працювали наприкінці ХІХ — початку ХХ ст. З-поміж багатьох персоналій того часу було вибрано постать Івана Івановича Горбунова-Посадова (1864–1940) як найбільш помітну, що має значну, але мало досліджену публіцистичну, художню, просвітницьку і педагогічну спадщину. Аналізу його гума- ністичних ідей присвячена ця стаття. Цілісно схарактеризовано різноплановий доробок росій- ського просвітника — нариси, оповідання, вірші, у яких розкрито добре, бережливе, піклувальне ставлення автора до природи, особливо до тварин, висвітлено його діяльність як редактора журналу та упорядника хрестоматій, що розкривають перед дітьми різноманітний і водно- час вразливий світ живого. У статті представлено коло друзів, однодумців та співробітників І.І. Горбунова-Посадова (Л. Толстой, В. Чертков, Й. Перпер, О. Горбунова-Посадова, В. Лук’янська), які разом здійснювали цю просвітницьку місію. Висвітлено позицію і діяльність просвітителя як популяризатора ідеї вегетаріанства, активіста вегетаріанського руху, одного з організа- торів 1-го Всеросійського вегетаріанського з’їзду і натхненника створення Московського веге- таріанського товариства. Особливу увагу звернено на педагогічні аспекти творчої спадщини педагога. Зокрема, вичленено й описано його конкретні поради щодо шляхів формування у дітей різного віку за допомогою школи і сім’ї любові, бережливого та піклувального ставлення до всіх без винятку тварин, навіть тих, які не викликають симпатії у дітей. Звернено увагу на діяльнісні аспекти виховного процесу, які полягали у майструванні годівниць для птахів, побудові будиноч- ків для тварин тощо. Загальним висновком до викладеного стала думка про те, що ідеї та педа- гогічні підходи І. Горбунова-Посадова не втратили своєї значущості, а в умовах екологічних криз набувають гостро актуального значення і можуть бути використані в сучасній різнобічній педа- гогічній взаємодії між дорослими, дітьми і тваринами.