Аналітично-порівняльне правознавство (Sep 2024)
Правова природа попереднього договору за чинним законодавством України
Abstract
Договір є основною підставою виникнення цивільно-правових зобов’язань. Він досить широко застосовується у всіх сферах життя суспільства. Серед положень цивільного права значне місце посідають норми, які покликані регулювати договірні відносини, зокрема попередній договір, оскільки роль таких договорів постійно зростає. Створення гармонійної та ефективної системи цивільного законодавства - один з найважливіших напрямів розвитку правової системи України. Оскільки головним завданням цивільного законодавства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Потреби сучасного цивільного обороту, який все більше набуває якостей розмаїтості й інтенсивності, сприяють розвитку нових видів договорів, у яких скомбіновано різноманітні юридичні елементи. Підвищений інтерес до дослідження договірних відносин часом виключає зі свого поля зору деякі інститути. В числі таких інститутів нині опинився інститут попереднього договору, який не відрізняється достатністю нормативного регламентування, хоча на практиці цей договір широко використовується. Недостатня розробленість положень попереднього договору тягне за собою неоднозначність у підходах до його розуміння. Невирішеним до останнього часу залишається питання про можливість визнання за сторонами переважного права на реалізацію власного інтересу за попереднім договором. Окреме місце займають питання щодо віднесення до попередніх договорів угод, які укладаються за результатами проведення торгів (на тій або іншій стадії їхнього проходження). Поняття форми попереднього договору також не знаходить однозначного розуміння ні в роботах цивілістів, ні в правозастосовній практиці. Із цього випливає, що недостатність уваги до інституту попереднього договору в цивілістиці тягне за собою відсутність стійкого підходу і в практиці правозастосування.
Keywords