Методичний підхід до оцінювання рівня екологічної безпеки аграрного землекористування

Abstract

У статті визначено, що під час ведення сільськогосподарської діяльності земельні ресурси є, передусім, надбанням природи, водночас формуючи внутрішню складову виробничого процесу, а також його узагальнюючі аспекти. З огляду на це, земельні ресурси виступають основним засобом виробництва в агросфері та фізичною основою для отримуваної сільгосппродукції, а також є елементом природних продуктивних сил. Висвітленні питання оцінювання рівня екологічної безпеки аграрного землекористування та запропоновано методичний підхід, базисом якого є комплексний аналіз сукупності критеріїв та індикаторів, які найбільш повно характеризують екологічні ризики та загрози землекористуванню з урахування асиміляційного потенціалу агроекосистем на основі використання інтегрального показника. Запропонована методика оцінки екологічної безпеки аграрного землекористування шляхом ранжирування регіонів країни за інтегральним індексом чи окремими критеріями (індикаторами) дає змогу класифікувати їх за рівнями якості земель, їх деградації, антропогенного впливу та екодеструктивного навантаження на землі. Вказане дозволить виявити максимально чутливі до несприятливого екологічного впливу регіони, які передусім потребуватимуть допомоги та попередження і ліквідації екологічних загроз і ризиків з метою реалізації довго- та короткострокових планів щодо екологобезпечного аграрного землекористування як на державному так і на локальному рівнях. Ключові слова: сталий розвиток, екологічна стійкість, аграрне землекористування.