Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Jan 2025)

Правові засоби цивільно-військової взаємодії між Збройними Силами України та волонтерськими організаціями

  • V. P. Bondar

DOI
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.86.3.38
Journal volume & issue
Vol. 3, no. 86

Abstract

Read online

З’ясовано, що інструментальна теорія права стала базовою для подальшого розвитку концепцій правових засобів стосовно різних видів суспільних відносин. Цінність означеної категорії правових інструментів полягає в тому, що їх сукупність утворює механізми правового регулювання, за допомогою яких втілюється закріплена у правових актах мета, а також здійснюється періодичний правовий моніторинг з метою визначення слабких місць у правовому регулюванні. Обґрунтовано, що сфера взаємодії має комплексний синтетичний характер, оскільки в ній поєднуються правові, комунікативні та інформаційні складові. Взаємодія як напрям діяльності охоплює здійснення сумісної роботи різних за своєю правовою природою суб’єктів, їх інформування одне одного про важливі аспекти якоїсь проблеми, вирішення якої знаходиться в їх спільній сфері інтересів. Взаємодія включає сферу планування, що дозволяє використовувати потенційні можливості кожного суб’єкта для досягнення їх спільних цілей. Наголошено на плідному використанні можливостей взаємодії для зміцнення системи контролю. Акцентовано увагу на тому, що взаємодія між підрозділами цивільно-військового співробітництва і волонтерськими організаціями, з одного боку, характеризується особливостями, притаманними взаємодії в її загальному розумінні. Такій взаємодії притаманні певні особливості. По-перше, відмінним є правовий статус партнерів у вказаному виду взаємодії: якщо підрозділи цивільно-військового співробітництва є елементом Збройних Сил України, очолюються військовими посадовими особами з притаманними останнім компетенцією та повноваженнями, то волонтерські організації є елементом громадянського суспільства, а діяльність в них здійснюється на добровільній основі. По-друге, відносинам, які складаються в системі управління підрозділами цивільно-військового співробітництва, притаманний ієрархічний характер, натомість волонтерські організації звичайно використовують широкий спектр демократичних методів управління. Виокремлено властивості, відрізняють правові засоби цивільно-військової взаємодії від інших явищ правової реальності. Зроблено висновок, що правові засоби цивільно-військової взаємодії між Збройними Силами України та волонтерськими організаціями – це правові інструменти, за допомогою яких суб’єкти взаємодії досягають своїх спільних цілей. За видами такі правові засоби можна розділити на універсальні, притаманні всім правовідносинам, в які вступають підрозділи цивільно-військового співробітництва та волонтерські організації, а також спеціальні, для яких характерною є наявність дискреційних елементів під час реалізації вказаними суб’єктами своєї правосуб’єктності.

Keywords