Застосування дискурс-аналізу в сучасних соціальних дослідженнях

Abstract

У статті розглянуто основні теорії дискурсу (підходи Фуко, Лакло і Муфф та критичний дискурс-аналіз) і застосування запропонованих цими теоріями підходів до дискурс-аналізу в сучасних соціальних дослідженнях. Показано, що всі теорії дискурсу ґрунтуються на принципах соціального конструктивізму: сконструйованість знання; існування множинних варіантів знання; одночасно конструювання і відтворення соціальної реальності в процесі соціальної взаємодії; ідея про те, що суб’єкти конструюють значення всередині дискурсу, у свою чергу дискурс конструює соціальну реальність. Виділено такі ознаки основних дискурсивних теорій: рівень інклюзивності дискурсу, функції дискурсу, сталість дискурсивної структури, рівень агентності суб’єктів. Для проведення соціального дослідження найбільш оптимальним є критичний дискурс-аналіз за Норманом Феркло: дискурс сприймається водночас як соціальна практика, як тип мовлення, характерний для окремої галузі знань, і як артикуляція життєвого досвіду людини чи категорії людей, що перебувають у певній структурній позиції. Наведено приклади й поширені напрями застосування критичного дискурс-аналітичного дослідження структурної соціальної нерівності.

Keywords

• критичний дискурс-аналіз
• методологія
• структуралізм
• постструктуралізм
• соціальні дослідження