Національні пріоритети державної культурної політики у добу Української революції 1917–1920 рр.
Abstract
Мета статті полягає у розкритті пріоритетів та принципів державної культурної політики у добу національно-визвольної боротьби (1917– 1920 рр.) в контексті значення досвіду цієї політики та можливостей його імплементації в практику публічного управління сучасної України. Методологія дослідження визначається метою й поєднує у собі чотири основні методи – історичний, абдуктивний, системний та порівняльно- аналітичний, які в сукупності дозволили створити, на наш погляд, достатній методологічний комплекс для досягнення цілей роботи. Новизна отриманих результатів полягає в комплексному обґрунтуванні наукових положень про те, що саме національні пріоритети культурної політики були рушійною силою українського державотворення в 1917–1920 роках, які, з одного боку, значною мірою визначали напрям і характер державотворчих процесів, а з другого – знаходили своє втілення в потребах та цінностях значної частини українського населення. Висновки. Національні пріоритети державної культурної політики різних державних утворень в 1917–1920 рр. базувались на міцному національному ґрунті, характеризувались тяглістю базових підходів до розбудови основних сфер культурного життя, прагненням можновладців активізувати належні умови для гуманітарної самореалізації своїх громадян та повноцінного споживання ними наявних у соціумі духовних благ. Такий державно-управлінський підхід щодо розв’язання духовних проблем є сприйнятливим і для сьогодення, чим зумовлюється потреба критичного осмислення історичного досвіду щодо трансформацій різних складових культурної політики й врахування його в теперішніх умовах.
Keywords
