Покликання на захист природи: екологічна етика і практика

Abstract

Захист природи і відновлення екологічного балансу людського довкілля неможливі без консолідації зусиль усього людства. Актуальною проблемою є формування етичної мотивації широкого загалу людей для зміни наявної неефективної політики і практики природокористування. У дослідженні розкрито застосування концепції покликання як філософсько-етичного феномена до вирішення екологічних проблем. Покликання визначено як смислове ціле, яке об’єднує особистісні бажання, здібності, діяльність для їх реалізації та оцінку досягнених результатів відповідно до розуміння людиною особистісного, суспільного або духовного блага, на яке вони спрямовані. Проаналізовано поклик як інтерналізовану соціальну спонуку людини у сфері природоохоронної діяльності. Розкрито значення моральних почуттів і етичних принципів адвокації, солідарності, відповідальності, справедливості для виявлення і реалізації покликання до захисту природи. На основі аналізу філософських праць К.-О. Апеля, М. Гайдеґера, Т. В. Гардашук, А. М. Єрмоленка, Г. Йонаса, М. М. Кисельова, Х. Копніної, К. М. Маєр-Абіха та релігійної думки (папа Франциск, патріарх Варфоломій) проаналізовано проблему антропоцентризму в етиці і завдання консолідації антропології, етики і екології у пошуку шляхів вирішення кризи довкілля. Обґрунтовано принципи спільної відповідальності і надособистісного блага у покликанні людей на захист природи.

Keywords

• покликання, поклик, відповідальність, захист природи, екологічна етика, екологічна справедливість, суспільне благо, надособистісне благо