Інтермедіальні стратегії у біографічних романах про художників

Abstract

Стаття присвячена дослідженню особливостей інтермедіальних зв’язків у біографічних творах про художників. На матеріалі романізованої біографії В. Домонтовича «Самотній мандрівник простує по самотній дорозі» та роману Ральфа Дутлі «Остання подорож Сутіна» («Soutines letzte Fahrt») проаналізовано міжмистецьку взаємодію літератури й малярства, проаналізовано, як відбувається переклад з мови візуального мистецтва на мову літературного твору, як позначається творчий спадок митця й особливості його художньої техніки на поетиці біографічного роману. Застосовуючи методологію інтермедіального аналізу, досліджено оприявненість мистецтва в романах про художників на різних рівнях – композиційному, поетикальному, мовностилістичному. Проаналізовано взаємодію словесного та образотворчого мистецтв на рівні тематизації, конструювання образу митця та опису творчого процесу. Розглянуто інтермедіальність біографічних романів про Вінсента ван Гога та Хаїма Сутіна через перенесення ознак твору образотворчого мистецтва у мистецтво словесне, залучення основних чинників творення образу в малярстві, як-от колір, лінія, композиція та ін. Відштовхуючись від мистецьких практик авангардного мистецтва, у якому творили художники, звернено увагу на виявлення поетикальних засад мистецьких течій у стилістиці літературного твору, зокрема натуралістської й імпресіоністської в художній біографії ван Гога й експресіоністської та сюрреалістської в романі про Сутіна. Опрацьовано роль живописної цитати в біографістиці митця. Важливу роль в біографічних романах про художників відведено художній деталі та екфразису. Романи про художників дають багатий матеріал для дослідницьких пошуків на предмет діалогу літератури й образотворчого мистецтва не лише для літературознавців, а й для мистецтвознавців.

Keywords

• інтермедіальність
• роман про митця
• v
• біографічний роман про художника
• кольороназва
• екфразис