Аналітично-порівняльне правознавство (Dec 2024)

Поняття кредитора у справі про банкрутство (неплатоспроможність)

  • O. S. Iarmolenko

DOI
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2024.06.60
Journal volume & issue
no. 6

Abstract

Read online

У статті досліджено поняття та види креди­торів у справі про банкрутство (неплатоспро­можність). Звертається увага, що в умовах еко­номічної нестабільності, що викликана воєнним станом в Україні, кількість справ про банкрут­ство збільшується. Багато суб’єктів господарю­вання опинилося у стані неспроможності сплати свої заборгованості і, як наслідок, неможливості здійснення подальшої господарської діяльності. Тому більш важливим є чітке визначення ста­тусу кредиторів, особливо в умовах прагнення України перевантажити економіку в складних умовах та залучити інвестиції на відбудову. Підкреслено, кредитор має одну із основних позицій при розгляді справи про банкрутство (неплатоспроможність). Від визначення його правового статусу, прав та обов’язків, а також можливості використовувати їх залежить досяг­нення основної мети банкрутства - задоволення вимог кредиторів, а також відновлення плато­спроможності фізичної особи. Проаналізовано поняття кредитора за зако­нодавством та думки вчених стосовно правово­го статусу кредитора. Виділено та розглянуто категорії кредиторів, визначено їх особливості та повноваження залежно від категорії. Запро­поновано внесення змін до законодавства сто­совно визначення привілейованих кредиторів як таких, чиї вимоги не потребують судового визнання і можуть бути задоволені протягом всієї процедури банкрутства. Підтримана точка зору, що правовий статус кредитора як учасника справи про банкрутство має комплексний характер і включає матеріаль­ну і процесуальну складові. Матеріальні відно­сини між боржником і кредитором у праві не­спроможності обов’язково повинні трансформу­ватись у процесуальні, інакше після порушення провадження у справі про банкрутство матері­альні відносини не зможуть бути реалізовані. Доведено, що кредитор набуває процесуаль­ного статусу учасника не після винесення судом ухвали про визнання його вимог, оскільки тоді зникає легітимна основа вчинення кредитором процесуальних дій, а з моменту отримання су­дом заяви кредитора з вимогами до боржника, яка подається особою на підставі законодав­ства. Зазначено, що враховуючи нові економічні реалії, важливо переглянути черговість задово­лення вимог кредиторів, особливо у контексті руйнувань та втрат, спричинених війною. На­голошено на необхідності запровадження більш прозорих механізмів взаємодії між боржником та кредиторами, включно з цифровими інструмен­тами для моніторингу справ про банкрутство.

Keywords