Аналітично-порівняльне правознавство (Jun 2025)
Поняття та сутність позову про визнання права власності
Abstract
У статті зазначається про різні характеристики правової природи позову про визнання права власності як: позову, що супроводжує віндикаційний позов; виду негаторного позову; самостійного позову. Аргументовано, що визнання права власності може бути самостійною вимогою про захист права власності, а також вимога про визнання права власності може бути заявлена разом з іншими вимогами, які в сукупності забезпечать ефективний захист права власності. Підтримано підхід науковців про дуалістичну природу позову про визнання права власності (речово-правовий та зобов’язально-правовий характер). Обґрунтовано, що у речово-правових відносинах позов про визнання права власності – це позов власника до особи, яка не визнає чи оспорює право власності, або до особи, яка потенційно може вважати себе власником майна у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності. У зобов’язально-правових відносинах позов про визнання права власності – це позов особи, яка бажає стати власником майна, (потенційного власника) про визнання за нею права власності на майно до особи, яка не виконала належним чином свої обов’язки щодо набуття позивачем права власності або не визнає та заперечує це право. Пред’явлення позову про визнання права власності у зобов’язальних правовідносинах допускається, якщо іншими способами в судовому та позасудовому порядку не можна набути чи підтвердити право власності. Доведено, якщо подається позов про визнання права власності в речово-правових відносинах, коли існує невизначеність відносин власності, право власності на майно оспорюється або не визнається, або втрачені документи, які засвідчують право власності на нього, то позовна давність на такі вимоги не поширюється. Якщо подається позов про визнання права власності в зобов’язальних правовідносинах або про визнання права власності і про зняття з майна арешту, то на такі вимоги поширюється загальна позовна давність, перебіг якої починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про арешт належного їй майна.
Keywords
