Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Aug 2023)

Кримінальна відповідальність за створення злочинної організації та злочинної спільноти, а також керівництво ними

  • O. Okolit

DOI
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2023.78.2.35
Journal volume & issue
Vol. 2, no. 78

Abstract

Read online

Стаття присвячена дослідженню актуальних теоретичних і практичних проблем, пов’язаних із найбільш небезпечними формами об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 255 КК України, – створенням організованих злочинних об’єднань та керівництвом ними. Встановлено, що прояви створення злочинної організації та злочинної спільноти, а також керівництва ними можуть бути різними, залежно від мети цих організованих злочинних об’єднань, їх структури, інших індивідуальних особливостей та обстановки функціонування. Створити злочинну організацію може як одна, так і декілька осіб. Водночас керують нею зазвичай два і більше суб’єкти, серед яких керівник структурної частини. Особа, яка створила злочинну організацію, як правило залишається її керівником до засудження, смерті або заміщення іншим керівником. Окрім організаційних та керівних функцій вона зазвичай вчиняє злочини, що охоплюються метою об’єднання, а тому її дії потребують додаткової кваліфікації за сукупністю кримінальних правопорушень. Аргументовано, що керівництво злочинним об’єднанням не охоплює керівництво окремими кримінальними правопорушеннями, які вчиняють його учасники, і потребує додаткової кваліфікації за відповідною частиною статті, що містить підстави кримінальної відповідальності за ці делікти. Тому керівництво злочинною організації чи злочинною спільнотою це передусім керівництво їх кримінально протиправною діяльністю загалом. З метою усунення розбіжностей в однорідних кримінально-правових заборонах положення щодо керівництва структурною частиною організованих злочинних об’єднань в КК України та його проєкті запропоновано уніфікувати. Виокремлення керівника у ч. 6 ст. 255, а також інших статтях КК України (ч. 5 ст. 110-2, ч. 2 ст. 258-3, ч. 4 ст. 258-5) визнано помилкою законодавця, що потребує розв’язання шляхом внесення змін до закону про кримінальну відповідальність.

Keywords