Передгірне та гірське землеробство і тваринництво (Mar 2021)
Особливості трансформації агрофізичних властивостей у профілі ясно-сірого лісового поверхнево оглеєного ґрунту за довготривалого сільськогосподарського впливу
Abstract
У сучасному ґрунтознавстві прогресують процеси деградації ґрунтів, особливо на землях інтенсивного сільськогосподарського використання. Тому проблема покращення властивостей кислих ясно-сірих лісових поверхнево оглеєних ґрунтів у Західному регіоні та усунення несприятливих антропогенних чинників і негативних наслідків набуває особливо важливого значення. В Україні ясно-сірі, сірі лісові ґрунти займають від 4,7 до 5,5 млн га (приблизно 9% площі країни), в зоні Західного Лісостепу – понад 2,5 млн га. Більшість цих ґрунтів, як правило, характеризуються незадовільними агрохімічними та агрофізичними показниками, низьким рівнем природної родючості, а незбалансований антропогенний вплив призводить до їх деградації та погіршення ґрунтового покриву. Систематичне ведення польової сівозміни впродовж останніх 20 років за різних систем удобрення та вапнування позначилося на формуванні й трансформації агрофізичних властивостей ясно-сірого лісового поверхнево оглеєного ґрунту. Попередніми дослідженнями встановлено, що за умов сезонного перезволоження після п’яти семипільних ротацій у всіх варіантах тривалого інтенсивного сільськогосподарського використання ґрунту у профілі збільшується щільність і зменшується загальна шпаруватість і шпаруватість аерації. Під лісом та на перелозі спостерігається різке збільшення щільності та зменшення шпаруватості від верхнього шару 0–30 см до нижніх 30–40 і 40–70 см. За внесення органічних добрив щільність будови знижувалася до 1,28–1,37 г/см3, проте з ознаками переущільнення в межах плужної підошви, особливо на високих фонах мінеральних добрив, де вона досягала 1,44–1,46 г/см3. Аналіз наведених даних свідчить, що плужна підошва є нестабільним антропогенним утворенням, для регулювання якого потрібні агротехнічні заходи. Характерною ознакою плужної підошви залишається найнижчий рівень пористості порівняно із сусідніми шарами ґрунту. Після проведення часткової реконструкції стаціонарного досліду, яка полягала у вивченні ефективності та тривалості високих доз добрив і вапна, на кінець ІХ ротації сівозміни агрофізичні показники знизились майже удвічі і відбулось покращення агрофізичних властивостей ґрунту не тільки верхніх шарів, а й генетичних горизонтів, які залягають нижче.
Keywords
