ПРАВОВА ПРИРОДА СУДОВОЇ ПРАКТИКИ ЯК ВИДУ ЮРИДИЧНОЇ ПРАКТИКИ

Abstract

Розвиток та модернізація характерні для всіх процесів і явищ, з поміж яких є і державно-правові проце- си. Відповідно до загальноприйнятим в теорії держави і права підходом, правотворча функція має існувати у вищих державних органів згідно їх компетенції в рамках системи поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки. Даний підхід призводить до необхідності проаналізувати стан судів в Україні та їх рішень як документів, що виступають елементом системи джерел права. У результаті такого аналізу можна стверджувати про наявність можливості і необхідності визнати існування особливих форм судової діяльності – судова правотворчість, яка і проявляється у якісному і ефективному формуванні системи судової практики. Необхідність у визнанні судової правотворчості, яка доповнює положення чинного законодавства Украї- ни, на даний час в нашій державі існує. Цей процес дозволив би надати більшої гнучкості всій системі дже- рел права, престижності та обов’язковості дотримання закону за рахунок його стійкості, ефективності, яко- сті і незмінюваності протягом досить тривалого проміжку часу, «розвантажити» суб’єкта законотворення та допомогти йому у пошуку нових методів і інструментів врегулювання суспільних відносин та вирішення спорів про право в різних галузях законодавства. Таким чином вкрай необхідним на сьогоднішні є саме дослідницько-наукові пошуки і аналізи, котрі пов’я- зані з окресленням місця і правової природи судової практики та всього процесу правотворчості, аналіз співвід- ношення судової практики з іншими видами юридичної практики, а також визначення особливостей і специфік правового регулювання в даній сфері, обґрунтування існування судової практики як джерела права в Україні.

Keywords

• судова практика
• юридична практика
• джерело права в Україні
• понятійно-категоріальний апарат